Єдиним критерієм такого розмежування, є суб’єктивна сторона діяння — його внутрішнє наповнення, психічне ставлення Людини до вчинюваного та його наслідків.
Оскільки питання суб’єктивної сторони відноситься до оціночних суджень, кожна із Сторін процесу тлумачить його на свою користь, безсило зупиняючись ще до початку пошуку доказів!
Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Необхідно враховувати:
- Розпочати кримінальне провадження за фактом привласнення майна внаслідок невиконання договору досить важко, а розпочаті провадження – не розслідуються.
- «Активно розслідувані провадження» за фактами невиконання господарських зобов’язань носять замовний характер (такі розслідування можуть відбуватися і за фактами вчинення реальних злочинів).
Накладена на наведені тезиси судова статистика – 1% виправдувальних вироків, красномовно характеризує «презумпцію невинуватості» на практиці: коли підозру все-таки оголошено, а обвинувальний акт направлено до суду, то: якщо Захист не доведе безпідставність обвинувачення – ВИПРАВДУВАЛЬНОГО ВИРОКУ НЕ БУДЕ!
У конкретній справі з метою доведення замовного характеру розслідуваного провадження проаналізовано:
1) Чи характерним для господарської діяльності Підприємства є рівень ризиків, у порівнянні із договором, внаслідок укладення та виконання якого виникли збитки;
2) Чи передбачав встановлений на Підприємстві порядок механізми додаткового контролю ризиків по договору, чому вони не спрацювали;
3) Як співвідноситься ціна укладеного спірного договору із загальним оборотом Підприємства, та чи могло його укладення та виконання пройти непоміченим для Власників/ТОП-керівників;
4) Характеристики Людини, яка фактично отримала матеріальні цінності: реальність здійснення господарської діяльності, фінансові характеристики такої діяльності, чи має вона (її родичі) активи, участь у переговорах щодо погашення боргу;
5) Дії «призначеної винуватою» Людини після укладення спірного договору: чи приховувалося майно, чи з’явилося нове майно.
6) Характер стосунків між сторонами укладення спірного договору: чи спілкувалися після укладення угоди та наступного початку кримінального переслідування.
Під час аналізу Єдиного реєстру судових рішень Адвокатським об’єднанням встановлено, що Товариство («Потерпілий») згадується у понад 95 тисяч судових рішень. При цьому, тільки протягом 2017 року (період вчинення «злочину») у 300. Сума заборгованості за поставлену продукцію щодо якої подано позови, лише згідно 17 судових рішень, складає понад 20 млн гривень…
Очевидно, наведене у повній мірі виключає відповідальність менеджменту за невиконання договорів, причиною чого є ризикова політика діяльності самого Підприємства.
Виникли і додаткові питання, на які надіємося знайти відповідь разом із НЕЗАЦІКАВЛЕНИМ СЛІДСТВОМ: Яка рентабельність господарської діяльності Товариства дозволяє таку кількість судових спорів? Національна поліція зареєструє та буде розслідувати всі повідомлення про вчинення злочину за аналогічними фактами?
Посилання на Facebook
